Виконуючи ті чи інші математичні приклади та розвʼязуючи задачі, дитина здебільшого звертає увагу на числа, і вже потім – на ті символи, що означають різноманітні дії та відносини між числами. У ході виконання цього завдання пропонується дещо змістити акцент уваги та зосередитись на них – на різноманітних символах та знаках, від яких залежить значно більше, ніж здається на перший погляд. На екрані перед учнем міститься зображення прикладу з кількома числами та кількома різноманітними діями, які в цьому прикладі описано. При цьому остаточний результат вже є в наявності – приклад фактично вирішено. Однак, у ньому було допущено помилку, і повʼязана вона не з числовим складом, а зі знаками, які тут використовуються. Тобто кожне число знаходиться на своєму місці, відповідь, яка міститься після знаку рівності, теж правильна, однак, неправильним є «шлях» до неї, тобто один із знаків було вжито не коректно. Учень поступово аналізує кожен елемент прикладу. Дитина знаходиться проміжний результат після виконання першої дії, і так рухається далі, поки не знайде, яка з дій зайва, на місці якого символу має бути інший знак. Варіанти знаходяться під прикладом. Коли школяр вибирає один з них, то проходить на новий етап завдання. Тобто дитина має не лише знайти, а виправити помилку, спочатку виділивши непотрібний знак, а потім замінивши його правильним. Таким чином, дитина вчиться аналізувати ту послідовність дій, яка необхідна задля утворення певного числа. Поступово, рухаючись між етапами, дитина навчиться не виконувати кожну дію по черзі, а аналізувати приклад в цілому, знаходячи потрібний символ «на око». Поява такого вміння є ознакою росту математичних здібностей учня.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел, обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа, розкриття дужок, зведення подібних доданків.