Оцінюємо та знаходимо

Оцінка кількості не завжди має бути повʼязана з конкретними числами. Числа – лише спеціалізовані символи, що використовуються для того, аби позначити число умовних предметів. Крім них можна використовувати порівняння – тобто співзіставляти різні групи предметів. Цим і займеться дитина у ході виконання цього завдання. На екрані перед учнем міститься зображення текстового завдання – нового для кожного етапу вправи. У ньому розповідається про групи предметів, але конкретна кількість обʼєктів у кожній не називається – жодного числа, жодної цифри нема. Натомість повідомляється про співвідношення предметів: в якій групі більше, де – менше. Завдання полягає у тому, щоб визначити, в якій групі найбільше або найменше предметів за отриманим описом. Під текстом міститься зображення по одному предмету кожної групи. Дитина аналізує текст, порівнює предмети, після чого вибирає той варіант, що відповідає на питання рівня. Коли школяр це робить, то проходить на новий етап завдання. Там буде інший текст та, можливо, новий обʼєкт пошуків – виділити треба буде вже не той предмет, що представляє найчисельнішу групу, а той, який представляє групу з найменшою кількістю обʼєктів у ній. Здається, ніби це завдання є легшим, ніж попередні, де треба було працювати з числами. Однак, це не так, адже дитина вже звикла асоціювати кількість з конкретними цифрами, працювати з ними. Абстрактна величина стає більш складною для сприйняття, і тим корисніше відповідати на питання цього завдання, адже це дасть можливість розвинути математичне мислення. Крім того, ця вправа демонструє, що числа не обовʼязкові при роботі з кількістю предметів.