Рівняння – досить своєрідні математичні вирази. Коли дитина вчилась у молодшій школі, здебільшого вона вирішувала приклади – вирази, де необхідно було визначити результат тої чи іншої дії або низки дій. Рівняння, хоча й містять ці ж дії, мають на меті дещо інше. Один з елементів такого виразу «ховається» за літерою, і завдання, яке ставиться перед учнем під час розвʼязування рівняння, полягає у тому, щоб визначити це число, для чого необхідно, по-перше, визначити правильну послідовність дій, а по-друге, не забувати про те, що по інший бік від знаку рівності може бути не число, а цілий вираз. Тож обʼєм інформації у рівнянні здебільшого є значно більшим, ніж у прикладі. У ході виконання цього завдання дитина покращить свої навички роботи з цими виразами. Мета завдання – дати учню можливість зрозуміти структуру рівнянь, те, як саме вони будуються. Тому у ході виконання вправи школяр робитиме саме це – будуватиме рівняння за допомогою елементів, що будуть у нього в наявності. Отже, на екрані перед дитиною міститься зображення робочого поля, поки що порожнього. Під ним знаходиться весь набір знаків, символів, чисел, дробів – загалом, все, що потрібно для того, аби збудувати рівняння. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де вказується, які відносини мають бути між ними чи іншими числами. Дитина аналізує завдання, бачить, як саме слід розмістити елементи рівняння, які знаки між ними, які дії вони виконують тощо. Коли школяр послідовно будує вираз, то проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічний набір дій з іншими складниками. У рівнянні здебільшого відразу кілька різних дій, тож встановити послідовність елементів, використовуючи потрібні символи і, зокрема, круглі дужки, не так вже й легко.
Учень/учениця: розв’язує рівняння з використанням правил, що ґрунтуються на основних властивостях рівняння.