Досі дитина виконувала різноманітні завдання з виразами, що мають як коефіцієнт, так і змінні (тобто буквений та числовий компоненти) найпростішого виду. Школяр звик до виразів такого роду. Ця вправа переходить на новий рівень опрацювання цієї теми, адже концентрує увагу учня на тому, що є для таких виразів важливим з практичної точки зору – на спрощення. Коли дитина має справу з виразами, що містять лише числа та певний набір математичних дій, то цілком можливо знайти результат цих дій – остаточну суму, або різницю, добуток або частку. Однак, якщо у виразі є літери, але невідомо, чому він дорівнює, знайти числа, що ховаються за цими буквами, не вийде – адже вони не мають конкретного значення. Єдине, що залишається – це виконати спрощення, тобто виконати всі інші дії, які не повʼязані з цією змінною безпосередньо. При виконанні спрощення застосовуються різноманітні закони та властивості тих чи інших математичних дій. Необхідно також звертати увагу на знак перед числом або виразом: у них часто зустрічаються додатні та відʼємні математичні одиниці. На екрані перед школярем міститься один такий вираз – новий для кожного наступного етапу завдання. Мета дитини полягає у тому, щоб максимально спростити цей вираз, довівши його до того мінімуму, де наступною дією мав би бути вже пошук змінної. Учень аналізує вираз комплексно, а разом із тим опрацьовуючи елементи виразу послідовно. Наприклад, якщо в такому виразі є пара прикладів, що знаходяться кожен у своїх круглих дужках, то школяр має звернути увагу й на наявність спільних компонентів у цих прикладах, й на те, який саме знак знаходиться перед кожним із них. Варіанти знаходяться під виразом. Дитина аналізує їх, користуючись ними, як орієнтирами, та вибирає правильний.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають розкриття дужок, зведення подібних доданків.