Утворюємо приклад

У ході виконання цього завдання дитина продовжить опрацьовувати математичні вирази, що містять дію множення, а множниками виступають двоцифрові числа. При цьому замість того, щоб розвʼязувати такі приклади, шукаючи результат, тобто добуток, школяр буде підбирати множники. На екрані перед учнем міститься зображення каркаса прикладу, нового для кожного етапу. Результат вже відомий, тоді як множники залишаються прихованими: на місці кожного є лише одна з двох цифр або ж невідомими є обидві. Варіанти цифр, що претендують на вакантні місця у множниках, знаходяться під прикладом. Їх є кілька, однак, всі досить різні. Наприклад, добутком є число «176». Воно є відносно невеликим, тож дитина розуміє, що у розряді десятків у жодному з множників не може бути цифр «5» або «6», адже навіть якщо «50» мовно жити на «10», а результаті вийде «500», тобто число значно більше, ніж «176». Таким чином учень, аналізуючи кожне число, поступово ставить потрібні варіанти на свої місця. При цьому варіантів більше, ніж порожніх клітин, тож  слід бути уважним – не всі цифри, які є на екрані, знадобляться. Коли школяр заповнить порожні клітинки, то для того, щоб перевірити себе, йому залишається виконати дію множення. Якщо результат обчислень співпадає із тим, який є у прикладі, значить цифри дитина підібрала правильні. Після цього переходить на наступний етап, де треба виконати аналогічні дії по підбору елементів множення. Школяр водночас і напрацьовує навички множення двоцифрових чисел, і вчиться краще орієнтуватись у таких прикладах, інтуїтивно розбираючись у тому, наскільки великими або маленькими мають бути множники, аби у результаті зʼявилось те чи інше число.