Функція – це, перш за все, втілення певного математичного правила через числа та дії. Функція, хай якою б новою для учня вона не була, не існує поза рештою тем математики, адже у ній цілком активно використовуються вже відомі дитині властивості математичних процесів, дій та одиниць. У ході виконання цього завдання школяр переконається у цьому, адже у функціях тут будуть використовуватись властивості додавання та множення. Ці дії, хоча й зовсім різні, все ж мають певні спільні риси, наприклад, вони дещо подібні за властивостями, зокрема, як порядок доданків, так і порядок множників не є важливим для розміру та значення суми та добутку – і це лише один з прикладів. На екрані міститься робоча зона, яка виглядає як шкільна дошка. На ній – пара функцій, точніше – функція одна, але вона має дві форми подання. Друга, яка знаходиться нижче, є похідною від першої, і зміна у вигляді та числовому змісті стала можливою завдяки використанню властивостей додавання або множення – дій, які у рамках цього завдання опрацьовуються. Учень аналізує функцію та те, як вона змінилась і бачить, що після зміни вона значно спростилась. Нічого вирішувати, виконувати або вираховувати додатково дитині не потрібно – все вже готово. Школяреві залишається зрозуміти, яку властивість множення або додавання було використано, щоб змінити функцію, спрощуючи її. Варіанти знаходяться під робочою зоною. Дитина аналізує функцію, вибирає потрібний варіант та проходить на новий етап. При цьому поряд із дошкою містить зображення додаткового персонажа, який грає роль учня, що використав цю властивість. Наявність героя посилює інтерактивний компонент вправи.