Про формат подачі інформації у вправах, що присвячені різним математичним темам, де замість виконання тої чи іншої дії, дитині пропонується перевірити результати у вже готових виразах, неодноразово говорилося, що дитина в них відчуває себе вчителем. Але саме це завдання має таку сюжетну основу.
Перед учнем міститься малюнок, що зображує вчителя, який перевіряє правильність виконання дитиною прикладу з дією додавання або віднімання та дробовими числами в якості компонентів. Вчитель не може вибрати, чи правильно зображена на екрані дитина розв’язала приклад, чи ні. Приклад має форму нерівності, тобто замість того, щоб обчислювати конкретну суму або різницю, він пропонує визначати, чи є ця сума або різниця меншою або більшою за подане число. Учень аналізує вираз, виконує додавання або віднімання, після чого підказує вчителю, чи є правильним версія зображеної на ілюстрації дитини.
У прикладах подаються мішані числа, тож треба враховувати як цілий, так і дробовий компоненти елементів цих виразів.