Формат задачок є традиційним для вивчення будь-якої теми з математики. Його переваги полягають у тому, що, з одного боку, задачка розповідає певну історію, яка є цікавою для дитини, а з іншого – у цій історії зашифровано математичний приклад, який має нетипову форму подання інформації. За допомогою такої форми учень не тільки переконується у тому, що математичні знання корисні у використанні в повсякденному житті, а й мусить вийти за рамки звичних прикладів, де математичні символи спрощують подання інформації. На кожному етапі завдання перед учнем міститься одна така задачка. В ній розповідається історія, сюжет якої містить цифри та підштовхує дитину до використання навичок ділення. Є загальне число обʼєктів, яке розділили на певну кількість частин. Учень має дізнатись, скільки обʼєктів у кожній з них, якщо відомо, що всі ці частини – рівні між собою. У різних сюжетних декораціях такий опис дії ділення є загальним для математичних задачок з цієї теми. Учень має подумки перекласти її сюжет у форму прикладу, взявши більше число на роль діленого, а менше – на роль дільника. Під задачкою є кілька варіантів відповідей. Учень, знову ж таки подумки, виконує дію ділення, після чого обирає правильну відповідь з-поміж кількох наявних. Коли дитина це зробить, то пройде на наступний етап завдання, до нової задачки.
Учень/учениця: виконує множення і ділення круглого числа на одноцифрове число.
Учень/учениця: вміє множити та ділити у межах 100, використовуючи такі логічні міркування, як зв'язок між множенням і діленням (наприклад, знаючи, що 8 × 5 = 40, розуміє, що 40 ÷ 5 = 8) або властивості операцій.