Задачі мають кілька важливих для розвитку математичних здібностей особливостей. Наприклад, вони розповідають певну сюжетну історію, в якій йде мова про цифри та математичні дії, що дасть дитині зрозуміти, як використовувати отримані на уроках знання у повсякденному житті. Але у контексті цієї вправи, яка тренує вміння множити двоцифрові числа на одноцифрові, формат задачки відіграє ще одне значення. Справа в тому, що учень вже звик до числових прикладів. Дитина опирається на наявність перед собою двох множників, що полегшує їй виконання прикладу. Але у цьому завдання суто числових виразів не буде. На екрані перед дитиною на кожному етапі вправи буде міститись нова задачка, згідно з умовами якої необхідно виконати дію множення між двома числами, які в ній, задачці, названі. Всі обчислення учень має зробити самостійно, подумки, адже жодних перекладів умов задачки у математичний приклад нема. Проте під ілюстраціями, які прямо повʼязані з сюжетом задачі, є кілька варіантів відповіді. Ці варіанти є орієнтиром для вирішення задачки, адже вони є досить далекими одне від одного на числовій прямій. Наприклад, якщо у завданні треба перемножити «35» і «3», то надто великий варіант «490» і надто маленький «56» відкидаються суто завдяки логіці. І залишається число «105», яке учень може не просто вибрати як правильну відповідь, а й зрозуміти, як саме множення одноцифрового та двоцифрового чисел дало такий результат.
Учень/учениця: виконує множення двоцифрового числа на одноцифрове; одноцифрового числа на двоцифрове.
Учень/учениця: розв’язує прості задачі, що містять збільшення або зменшення числа на/у кілька одиниць, сформульовані у непрямій формі.
Учень/учениця: знаходить і вирішує проблеми, пов'язані із множенням та діленням.