Процес ділення дає не унікальний результат. Це означає, що число, котре виступає в якості частки, може бути результатом ділення зовсім інших діленого і дільника, ніж в наданому прикладі. Це можливо, якщо між елементами виразу зберігається певна пропорція, тобто вони однаково більші або менші відносно одне одного. Наприклад, «4» є часткою і при діленні «8» навпіл, тобто на «2», і при діленні числа «16» на «4». Обидва ці приклади дають однаковий результат, тому що ділене і дільник у другому прикладі однаково більші за ділене і дільник у першому. У ході виконання цього завдання дитина навчиться знаходити приклади з дією ділення, які дають один і той самий результат. На екрані перед учнем міститься кілька математичних виразів з цією дією. Головний, який є вже вирішеним і виступає в ролі орієнтира, знаходиться зверху над всіма іншими. Кілька прикладів знизу містять тільки ділене і дільник. Для кожного треба знайти частку, щоб вибрати той, для якого частка співпадатиме з результатом ділення верхнього прикладу. Коли учень це зробить, то пройде на наступний етап завдання, до нового набору математичних виразів. Таким чином, хоча мета дитини полягає у пошуку спів падіння, насправді учень на кожному етапі виконує, мінімум, три ділення, що є ефективним тренуванням для кращого оволодіння цим матеріалом.
Учень/учениця: виконує ділення двоцифрового числа на одноцифрове; застосовує відомі способи перевірки правильності одержаного результату.
Учень/учениця: вміє множити та ділити у межах 100, використовуючи такі логічні міркування, як зв'язок між множенням і діленням (наприклад, знаючи, що 8 × 5 = 40, розуміє, що 40 ÷ 5 = 8) або властивості операцій.