Здебільшого для зображення числа використовуються цифри – універсальні (тобто підходящі для використання у будь-якій мові) умовні (оскільки підходять для передачі кількості будь-яких обʼєктів) символи, значення яких залежить як від індивідуального способу зображення кожного з них, так і від їхнього місця серед інших цифр у числі. Адже місце цифри відносно інших вказує на її розряд. Проте у ході виконання цього завдання дитина буде працювати з іншими способами позначення кількості. На кожному етапі перед дитиною міститься зображення кількох фігур. Вони всі в свою чергу будуються з куба. Поодинокі куби, які стоять окремо одне від одного, вказують на число, яке треба помістити у розряд одиниць. Коли вони утворюють вертикальну колонку з кубів, то їхня кількість вказує на число десятків (якщо колонка менша за «десять» у висоту, то це число має бути в розряді одиниць). Куби утворюють пласкі плити. Кожна означає одну сотню. А коли куби утворюють великий куб, то він означає одну тисячу. Отже, кількість фігур означає число, а їхній тип – розряд, якому це число належить. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб розшифрувати число, яке передається кубами. Кількість великих кубів передається цифрою у розряді тисячу, кількість пласких плит – цифрою у розряді сотень і так до кінця числа. Цікаво, що кількість маленьких кубів дійсно відповідає цьому числу, але рахувати їх по одному надто довго і марно, особливо, якщо число велике. Пройти на наступний етап до нового аналогічного завдання дитина може тоді, коли у цифровому форматі позначить число, зашифроване у кубах.
Учень/учениця: розуміє сотню як одиницю лічби; знає способи утворення трицифрового числа.
Учень/учениця: розрізняє одноцифрові, двоцифрові і трицифрові числа; записує трицифрове число у вигляді суми розрядних доданків.
Учень/учениця: розглядає ціле число як сукупність певних чисел, наприклад, інтерпретує 56 ÷ 8 як 56 об'єктів, розподілених на 8 рівних частин.