Добираємо рими

Учень/учениця:

-      знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;

-      самостійно розбирає прості за будовою слова;

-      розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;

-      ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;

-      розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;

-      узагальнює або конкретизує поняття і значення.

Учень/учениця:

-      відносить до іменників слова з абстрактним значенням;

-      добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;

-      розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;

-      визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;

-      визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;

-      правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;

-      використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;

-      вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;

-      не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;

-      правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;

-      вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.

Учень/учениця:

-       застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.

Учень/учениця:

-       знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;

-       знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;

-       відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];

-       вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];

-       перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;

-       дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);

-       вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;

-       уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;

-       дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);

-       правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;

-       пише займенники окремо від прийменників;

-       уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;

-       знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;

-       дотримується правила правопису дієслів на -ся;

-       дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;

-       правильно вживає розділові знаки в кінці речень.

Учень/учениця:

-       пояснює значення мови в житті народу; упізнає старі й нові слова в наукових і художніх текстах;

-       знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення, володіє лексичними засобами її вираження з огляду на ситуацію та учасників спілкування.

Учень/учениця:

-       користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;

-       класифікує і групує вивчений матеріал;

-       знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;

-       користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);

-       виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.

Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.

Учень/учениця  використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.

Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.

Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.