Займенники як частина мови особливі тим, що мають певний і досить високий рівень універсальності. Наприклад, слово «стіл» підходить для того, щоб називати конкретний вид предметів. Хоча різновидів столів є багато, всі вони обʼєднані певними ознаками. Із займенниками все складніше. Наприклад, займенник «він» використовується для того, щоб замінити будь-який іменник чоловічого роду однини – як такий, що називає особу, так і такий, що називає процес або емоцію. Сенс кожного конкретного займенника залежить від контексту, тобто від значення слова, від обставин його використання та від того, яку мовну одиницю цей займенник замінює. У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься доповнювати речення потрібним займенником. На кожному етапі міститься зображення нового речення. У ньому пропущено займенник. Варіанти, які претендують на порожнину у реченні, є кілька. Деякі з них підходять для речення граматично – вони узгоджуються з іншими словами в ньому за родом, числом та відмінком. Серед них треба вибрати один. Як саме? Учень для цього уважно аналізує речення, вивчає контекст – дивиться на те, хто є мовцем, яка його роль, що означають надані слова. Саме за допомогою контексту дитина й визначає, який з варіантів потрібен цього разу. Кожне речення супроводжується ілюстрацією, яка не дає змогу зрозуміти, який з займенників підходить, але натякає на це. Коли школяр вибирає потрібне слово і вставляє його у речення, то проходить на наступний етап завдання. Завдяки цій вправі учень навчиться більш ефективно у повсякденному житті користуватись слова, що входять до числа опрацьованої частини мови, адже ця вправа розвиває вміння інтуїтивно вибирати потрібний займенник.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів займенники, які вказують на предмети, їхні ознаки, кількість, але не називають їх, ставить питання до займенників;
- впізнає на слух і в текстах особові займенники, розуміє їхнє лексичне значення, роль у реченні;
- відмінює особові займенники, визначає їхні відмінки у реченні;
- дотримується правила вживання займенників із прийменниками;
- будує словосполучення і речення з особовими займенниками;
- використовує займенники для зв’язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує займенники, має уяву про особові, вказівні та присвійні займенники, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними типами займенників.