Опис завдання
Як і одна з попередніх вправ, ця дає змогу опрацювати тему власних та загальних назв іменників. Однак, якщо попередня вправа, що була присвячена цій темі, робила акцент на пізнавальних статтях, то ця намагається зацікавити дитину за допомогою ігрової механіки. На екрані перед учнем міститься зображення двох дорожніх знаків. На одному написано «Власні назви», на іншому – «Загальні назви». Учню необхідно розподілити кольорові знаки, що знаходяться під ними, до відповідних груп. На кожному такому кольоровому знаку міститься по одному слову, і це завжди – іменник. Дитина має визначити, до якої групи вони належать. Слова написані без помилок, тож все, на що слід звертати увагу дитині, – це перша літера. Якщо слово пишеться з малої букви, то воно належить до загальних назв, а якщо з великої – до власних. Механіка виконання вправи надзвичайно проста, але мета її не в тому, щоб перевірити знання та вміння дитини, а в тому, щоб познайомити її з різноманіттям слів, що входять до цих груп і показати, якими бувають власні назви, та що вони називають. Дитина, яка лише знайомиться з даною темою, може плутатись, не розуміючи корінної відмінності між цими двома видами слів. Власні назви є іменами або буквально (якщо йде мова, наприклад, про людину), або фігурально. Так у міста теж може бути своє імʼя – його власна назва, яка пишеться з великої літери. Також до власних назв належать найменування географічних місцин, клички тварин і багато інших слів, які належать комусь чи чомусь та мають звʼязок з його індивідуальністю. Загальні ж назви не показують індивідуальності. На кожному етапі дитина опрацьовує по кілька слів, тож може на практиці відчути різницю між ними.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє і користується правилами вживання великих літер у географічних назвах, іменах людей і прізвиськах тварин, назвах свят тощо.
