Наявність одного сюжету, який є ніби обгорткою для механіки виконання завдання і повторюється на кожному етапі, є тим, що робить вправу більш цілісною і посилює ігровий аспект її виконання, що важливо задля збереження цікавості дитини до опрацьованої теми. У цьому завданні така сюжетна основа є. На екрані перед учнем міститься зображення багатьох предметів одягу, які вивісили просушитись після великого прання. На кожній футболці – свій прикметний. Серед них дитина має вибрати пару – такі два слова, які є антонімами. Як і синонімія, антонімія є досить розповсюдженим мовним явищем, яке спостерігається в тому числі і серед прикметників. Аноніми – слова, які мають повністю протилежне лексичне значення. Дитина аналізує кожен прикметник та підбирає пару протилежних – і виділяє ці слова. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап, де буде новий набір прикметників. Складність виконання вправи у кількості слів. Щоб швидко й правильно підібрати антоніми, дитина має досить добре в них орієнтуватись, швидко аналізувати слова та повʼязувати їх між собою правильно. Серед прикметників, зображених на екрані, є, скажімо, й синонімічні конструкції, які мають на меті заплутати дитину. Таким чином, це завдання тренує увагу, концентрацію та вміння швидко аналізувати значення прикметників. На одному рівні ці слова присвячені опису характеру, на іншому – конкретним характеристикам, на третьому відбувається опис абстрактних рис. Таким чином дитина ще й розширює свій словниковий запас.
Учень/учениця:
- відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
- добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях;
- змінює прикметники за числами та родами;
- визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
- зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
- визначає відмінки прикметників за відмінками іменників;
- дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
- вживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.