Завдання у цьому комплексі вправ звертаються до різних сторін слів – до граматики, морфемного складу тощо. Однак, це завдання зосереджується суто на лексичному значенні слів, пропонуючи дитині розібратись з тлумаченням різних понять. На екрані перед учнем міститься кілька тлумачень – нових та різних для кожного наступного етапу завдання. А от слів, для яких вони підходять, якраз і бракує. Школяр аналізує кожне визначення та вибирає, який з термінів підходить для нього. Варіанти знаходяться під робочою зоною з тлумаченням. Важливо, що варіантів стільки ж, скільки й визначень, тож, знайшовши відповідність для першої пари, дитині стає простіше шукати термін для другого формулювання. Коли ж школяр знаходить, яке зі слів визначає друге тлумачення, для третього залишається лише один варіант. Коли дитина розсортує слова, визначення для яких наведені в робочій зоні, відповідно до них, то пройде на новий етап до нового їх набору. Завдяки цьому завданню словниковий запас дитини значно розширюється крім того, від виконання цього завдання є ще одна суттєва користь для учня: дитина вчиться лаконічно, змістовно та чітко знаходити визначення для слів, бачачи, як це робиться у вправі. Слова для визначення подаються одного типу. Наприклад, три види приміщень. Однак, дитина бачить, наскільки вони відрізняються між собою за способом використання і вчиться також звертати на це увагу, шукаючи потрібне визначення до слова в майбутньому. Крім того, кожен рівень проілюстровано картинками, які тематично повʼязані з визначенням хоча б одного зі слів.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця використовує довідкові матеріали (словники, глосарії, тезауруси), щоб знайти або уточнити значення слів та фраз.