Числівники мають специфічні правила правопису, особливість яких полягає у тому, що у різних категоріях слів, які належать до даної частини мови, вони проявляються відповідно по-різному. Наприклад, круглі числа описуються одним словом – «сорок», «девʼяносто» тощо; а от числа, які мають значущі елементи в обох розрядах, описуються двома різними словами, без дефісу: «двадцять два», «сорок пʼять». Ці числівники ще й змінюються граматично, теж за своїми правилами. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься у відмінюванні числівників, які означають числа від «40» і до «100». На екрані перед учнем міститься зображення сувою, на вершечку якого написано цифру. Під нею – словосполучення, де числівник, який цю цифру називає словом, міститься у тій чи іншій відмінковій формі. Числівник є неповним – у ньому бракує закінчення, яке й містить граматичне значення цього слова. Поряд у стовпчик – кілька варіантів можливих закінчень. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб проаналізувати словосполучення, щоб зрозуміти, у якому відмінку слід вжити числівник. Після цього залишається лише вписати потрібне закінчення у слово, аби доповнити і завершити словосполучення. Якщо у числівнику два окремих слова, то дитина має нагоду подивитись, які форми приймають обидва елементи. При відмінюванні вони майже ніколи не співпадають. Наприклад, числівникові форми «тридцяти трьох» слово, яке передає десятки, має інший морфемний склад, ніж слово, що означає одиниці. Таким чином завдяки виконанню даного завдання дитина має можливість вивчити ці особливості правопису та на практиці закріпити навички їх опрацювання.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів числівники, ставить до них питання «скільки?», «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?»;
- правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою, форми родового відмінка числівників 50-80 та на позначення дат;
- ставить питання до кількісних і порядкових числівників;
- вживає правильні форми числівників для позначення часу;
- будує словосполучення з числівникам.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.