Опис завдання
Слова, що належать до самостійних частин мови, морфемно діляться на основу та закінчення, яке, хоча й є досить невеликим, протиставляється кореню, який є центральною частиною основи. До неї, окрім кореня, належать також префікси, тобто морфеми, що приєднуються до слова перед кореневою морфемою, та на суфікси, що приєднуються після неї. Корінь містить ядро лексичного значення слова, а закінчення – ядро граматичного, хоча префікс та суфікс істотно впливають на первинне значення слова при додаванні вони утворюють фактично нову мовну одиницю. Отже, префікс, корінь, суфікс та закінчення – це повний набір морфем для більшості слів української мови (хоча бувають й слова, де нема префіксу та суфіксу, а є лише корінь та закінчення). Однак, дієслово – виключення, адже серед слів, що належать до даної частини мови, трапляються також й своєрідні морфеми, що називаються постфіксами. Їх лише два: «-ся» та «-сь». Ставляться вони після закінчення, при морфемному аналізі позначаються як ще один суфікс. Постфікси використовуються лише в одному випадку – при утворенні зворотних дієслів. Їх особливість в тому, що зворотні дієслова означають дію, яка обернена на мовця. Наприклад, слово «наївся» можна переробити на словосполучення «нагодував себе»; слово «захищається» означає того, хто «захищає самого себе». У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати саме зі словами, що містять постфікси. На екрані міститься сувій, де є готова фраза з виділеним дієсловом. Під ним – інша фраза, де дієслово пропущено. Дитина аналізує її, порівнює з текстом зверху та розуміє різницю між звичайним дієсловом та зворотним. Після цього залишається лише вписати у порожнє місце зворотне дієслово з постфіксом.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- пояснює лексичні значення дієслів, добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями;
- добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання;
- використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;
- добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації, уникає одноманітності у використанні дієслів;
- впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова;
- добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
- використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;
- визначає час дієслова у реченнях, тексті;
- змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні;
- дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся;
- утворює і пояснює значення дієслів на -ся, вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.
