Одна з граматичних форм, які є у займенника, як й в інших іменникових частин мови – це відмінок. В граматиці української мови є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий та кличний. Коли іменник або прикметник змінюються за відмінковими формами, у них змінюються закінчення. Справа в тому, що корінь – це ядро лексичного значення, а закінчення, яке не є частиною морфемної основи слова, є ядром значення граматичного. Однак, із займенниками ситуація інша: форми одного й того самого займенника в залежності від відмінка можуть не просто істотніше змінюватись, ніж у випадку з іменниками, а й взагалі мати різні корені. При тому, що як значення, так й питання, на які відповідає конкретний відмінок у випадку із займенниками, такі самі, як й завжди. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розподіляти відмінкові форми одного займенника. На екрані перед дитиною міститься зображення намальованої на дошці таблички. Один її стовпчик – це назви відмінків, всіх, окрім кличного, який не використовується у цій вправі з причини своєї специфіки. Інший стовпчик – словоформи одного займенника. Важливо, аби учень зрозумів: попри відсутність спільного кореня у більшості форм та наявні відмінності морфемного складу, всі ці форми належать одному слову. Вони розташовані хаотично, і завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб розподілити їх відповідно до відмінків. Для цього школяр шукає потрібну словоформу, орієнтуючись за питанням, на яке відповідає відмінок. Таким чином, коли дитина розподіляє всі словоформи, то проходить на наступний етап, де таким самим чином треба опрацювати інший займенник.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів займенники, які вказують на предмети, їхні ознаки, кількість, але не називають їх, ставить питання до займенників;
- впізнає на слух і в текстах особові займенники, розуміє їхнє лексичне значення, роль у реченні;
- відмінює особові займенники, визначає їхні відмінки у реченні;
- дотримується правила вживання займенників із прийменниками;
- будує словосполучення і речення з особовими займенниками;
- використовує займенники для зв’язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує займенники, має уяву про особові, вказівні та присвійні займенники, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними типами займенників.