При роботі з прямою мовою, як у вигляді цитат, так й у вигляді діалогів, дитина має справу з великою кількістю різноманітних розділових знаків, які вживаються у певному порядку. Є досить чіткі правила, які регламентують вживання цих знаків і не допускають плутанини. Знання цих правил не лише уніфікує зображення діалогів в писемному форматі української мови, а й допомагає дитині не заплутатись. Залишається лише їй вивчити ці норми й правила. В цьому як раз і має допомогти виконання даного завдання. На екрані перед школярем міститься зображення двох діалогів, які розташовані в різних робочих зонах. Щоб плутанини точно не виникло, слова в діалогах зображено в різний колір. У одному діалозі всі пунктуаційні знаки вжито правильно: кожна наступна репліка нового співрозмовника починається з нового рядка та з тире; після її закінчення йде кома (якщо репліка була оклична – то знак оклику, якщо питальна – то питальний знак), а після неї знову йде тире та авторські слова. Репліки діалогів не забираються в лапки ніколи, адже ті застосовуються лише у реченнях з прямою мовою, а не у перекладі розмови на письмі. Складність цього завдання у тому, що той діалог, де було допущено помилку, змістовно правильний, а помилка досить дрібна. Необхідно, щоб дитина проявила як увагу й ретельність при аналізі обох структур, так і знання пунктуації в діалогах, аби вдалось знайти той, де є помилка. Коли школяр це робить, то натискає на символ що знаходиться біля правильного діалогу. Після цього дитина проходить на наступний етап завдання, де треба буде схожим чином опрацювати іншу пару цих мовних структур. При цьому діалоги будуть по-іншому оформлені, тож учень має відокремити всі правильні варіанти пунктуації від неправильних.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/ учениця:
- відтворює діалог на задану тему;
- використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету;
- спостерігає за відтворенням на письмі прямої мови і діалогу, усвідомлює різницю між ними.
Учень/учениця правильно використовує розділові знаки для позначення на письмі прямої мови або цитат.