Ця вправа присвячена опрацюванню конкретних форм займенників, в яких поєднується кілька граматичних категорій, властивих цим словам. Можна сказати, що дане завдання узагальнює відомості про граматичні категорії займенників, які дитина опрацьовувала досі: рід число та відмінок комбінуються таким чином, аби вони грали свою роль у спілкуванні, замінюючи іменники, прикметники та числівники, запобігаючи тавтології та роблячи акценти на тому чи іншому компоненті повідомлення. На екрані перед дитиною міститься зображення персонажу, який вимовляє словосполучення. Воно є неповним – у ньому бракує як раз займенника. Варіанти, які претендують на те, щоб стати частиною цього словосполучення, знаходяться на робочій зоні поряд з цим персонажем. Дитина дивиться на слово, яке у фразі вже є, аналізує його значення та граматичні категорії, після чого серед варіантів вибирає займенник, який підійде для того, аби доповнити і завершити словосполучення. Коли учень робить свій вибір та переміщує потрібне слово до каркаса фрази, то проходить на наступний етап. Завдяки великому різноманіттю займенників за метою висловлювання та питаннями (адже вони замінюють іменники, що відповідають на питання «хто?» або «що?», та прикметники, що відповідають на питання «який?», «чий?», та числівники, які відповідають на питання «скільки?» й «котрий?») кожне наступне словосполучення опрацює нову сторону слів, що належать до даної частини мови. Присвійні, особові, вказівні, зворотний (тільки один – «себе»), питальні, відносні, неозначені та заперечні – всі ці розряди дитина використає у цій вправі. А присутність персонажа зробить цей процес більш цікавим для дитини.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів займенники, які вказують на предмети, їхні ознаки, кількість, але не називають їх, ставить питання до займенників;
- впізнає на слух і в текстах особові займенники, розуміє їхнє лексичне значення, роль у реченні;
- відмінює особові займенники, визначає їхні відмінки у реченні;
- дотримується правила вживання займенників із прийменниками;
- будує словосполучення і речення з особовими займенниками;
- використовує займенники для зв’язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує займенники, має уяву про особові, вказівні та присвійні займенники, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними типами займенників.