Вже готове речення здається цілісним. Власне, таке враження цілком правильне: речення дійсно є мовною одиницею, яка мусить бути єдиною структурою, де кожен її елемент (тобто слово, мовна одиниця іншого, меншого рівня) грає свою роль у донесенні головної завершеної думки. Однак, окрім слів, які використовуються для послідовного вираження головної думки, часто у живому мовленні в реченнях є й вставні конструкції – слова та цілі вирази, що доповнюють головну думку або навіть певною мірою змінюють її. Такі вставні конструкції виділяються або комами з обох боків, або й за допомогою інших розділових знаків. Ця вправа відкриває низку завдань, що присвячені цим конструкціям. На екрані перед дитиною міститься нове для кожного наступного етапу речення. Учень уважно читає його, аналізує та знаходить ту конструкцію (оскільки це завдання – перше для даного етапу, то йде мова здебільшого про поодинокі вставні слова), яка відокремлюється від тексту комами. Звісно, коли це речення читати вголос, коми позначаються інтонаційно короткими паузами, які відповідно виділяють вставне слово. При цьому учень має навчитись не плутати вставні слова з іншими конструкціями, які супроводжуються комами, наприклад, від однорідних членів речення. Вставні слова доповнюють речення, виражаючи щось додаткове, наприклад, ставлення до наведеної теми. Скажімо, таким словом є «здається», котре виділяється комами з обох боків, або аналогічне за значенням вставне слово «мабуть». На кожному новому етапі школяр познайомиться з новим вставним словом. Таким чином дитина не просто почне звертати увагу на вставні слова, а й отримає потрібний досвід для їх розпізнавання та опрацювання.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє і вживає слова та фрази, за допомогою яких виражається ставлення до висловленої думки, користується ними для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення, виділяє їх розділовими знаками на письмі.