Вибираємо зайвий рядок

Ця вправа продовжує опрацювання такої службової частини мови як сполучники – слова, які використовуються для звʼязку між однорідними членами речення та між простими реченнями у складному. Як й прийменники, сполучники можуть бути досить великими, містити у своєму складі чотири-пʼять або й більше літер. Крім того, сполучники можуть бути складними, тобто мати два слова у складі своєї структури; деякі з них навіть пишуться через дефіс. Тож відрізнити сполучники від самостійних частин мови іноді буває не так вже й легко. Ця вправа присвячена тренуванню цього вміння. Для того, щоб дитині було цікаво рухатись з рівня на рівень, формат подачі інформації не такий, як у вправі, де від самостійних частин мови треба було відрізнити прийменники. На екрані міститься зображення шкільної дошки, на якій є кілька горизонтальних рядочків слів. Більшість з них має лише сполучники. Поряд є й самостійні слова. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб знайти їх та виділити той рядок, в якому вони ховались. Над шкільною дошкою знаходиться формулювання завдання, де вказується мета пошуків. Важливо, що вибрати треба ряд, де не всі слова є самостійними, а хоча б один. Дитині складніше, адже вони змішуються між собою. Необхідно провести докладний аналіз кожного слова. Школяр має визначити, чи має воно самостійне лексичне значення (чи відповідає на питання частин мови на кшталт іменника чи дієслова) та чи має морфеми, наприклад, закінчення, тобто чи має значення граматичне. Складність цього завдання у тому, що деякі сполучники походять від самостійних слів, однак, вони все ж не мають ані закінчення, ані кореня і їхнє застосування можливо лише у поєднанні з іншими словами.