Заповнюємо пропуск потрібним словом

Всі слова в українській мові розділяються на дві великі групи: самостійні та службові. Розподілення їх на інші типи та види (наприклад, на дієслівні та іменникові, а також на окремі частини мови) відбувається вже як би всередині цього, головного розділення. Досі дитина працювала із самостійними частинами мови, цього ж разу школяр працюватиме із службовим. У ході виконання вправи учень тренуватиметься доповнювати речення потрібними мовними одиницями цього типу. Коли школяр опрацьовував самостійні частини мови, то вчився вибирати їх з-поміж інших слів у реченні. Доповнення речення потрібним службовим словом – єдиний спосіб проявити сенс цього самого слова. На відміну від самостійних частин мови, службові слова не мають власного лексичного та граматичного видів значень – поза контекстом принаймні. Аби вони почали відігравати якусь роль, необхідно мати контекст – тобто речення або хоча б одне самостійне слово. Увійшовши у специфічний контакт з ним, службове слово і проявить своє значення. На екрані перед дитиною на кожному етапі міститься зображення нового речення. Воно є неповним – загальний сенс можна зрозуміти, однак цілісності фразі бракує, адже у ньому нема потрібного службового слова. Варіанти, які претендують на порожнє місце у фразі, наведені під нею. Крім того, речення оточують малюнки, що зображають те, про що в тексті йде мова. Дитина за контекстом має вибрати потрібне у конкретному випадку службове слово, перемістити його до порожнини в реченні, таким чином завершуючи його. Після цього школяр проходить на новий етап з іншими варіантами.