Мова математики – це, звісно, цифри. Вони цілком зручні, практичні й ефективні. Цифри лаконічні, вони легко сприймаються, з ними зручно працювати та їх легко зобразити. Однак, їхнє смислове наповнення – це назва слів, які означають кількість та порядок при лічбі. Назва є й у кожного математичного знаку, кожного символу на кшталт «=» або «+», у кожного математичного процесу або дії. І кожна назва – окреме слово. Назва – це, звісно, іменник, однак, слова, що називають числа, є саме числівниками. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься перекладати з мови сухих цифр на мову слів, тобто описувати за допомогою числівників та інших допоміжних мовних одиниць приклади та математичні вирази. На екрані перед дитиною міститься один такий приклад на кожному етапі завдання. Він є зображеним на дошці, а поруч з нею – вчителька та учень або учениця. Ці образи використовуються для смислового наповнення тексту, а також для того, щоб урізноманітнити візуальний ряд завдання. Під прикладом, вирішувати який не треба, бо відповідь вже є в наявності, міститься текстовий «переклад» виразу. Всі дії та порядок їх виконання описані, тоді як бракує саме числівників, які назвали б числа, з якими працював один з персонажів на малюнку. Дитина шукає потрібні числівники серед варіантів, поданих під робочою зоною. Коли школяр знаходить потрібне слово, то переміщує його саме у ту частину виразу, в яку треба, аби витримати порядок роботи з числами. Після того, як дитина повністю доповнить вираз, вона пройде на новий рівень завдання, де буде інший приклад та нові числівники для опрацювання. При цьому у виразах будуть вже більші цифри, аби учень запамʼятовував особливості правопису відповідних до них числівників.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів числівники, ставить до них питання «скільки?», «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?»;
- правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою, форми родового відмінка числівників 50-80 та на позначення дат;
- ставить питання до кількісних і порядкових числівників;
- вживає правильні форми числівників для позначення часу;
- будує словосполучення з числівникам.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.