Питання – це те, що допомагає працювати з граматичними формами всіх частин мови, зокрема і числівника. У визначенні сказано, що це – частина мови, яка відповідає на питання «скільки?» та «котрий?». Відповідно, саме з цими питаннями повʼязані дві форми числівників: кількісна та порядкова. Перша форма, що відповідає на питання «скільки?» означає кількість названих предметів; друга, яка відповідає на питання «котрий?» звертає увагу на те, яким в порядку лічби є названий предмет. Отже, вони зовсім різні, як і морфемний склад форм числівників, які передають словами одну цифру, але в різний спосіб. На екрані перед учнем міститься зображення цифри – нової для кожного наступного етапу завдання. По обидва боки від неї – робочі зони. Перша для числівника, який передає кількість у вигляді цієї цифри. Ця робоча зона підписана питанням «скільки?», адже на нього цей числівник й відповідає. Друга підписана питанням «котрий?» і означає, звісно, порядок при лічбі, який відповідає зображеній цифрі. Наприклад, якщо на екрані «2», то у одному каркасі треба вписати «два», а у іншому – «другий». Кількість клітинок у каркасах для числівників є єдиною підказкою для дитини стосовно потрібних форм. Коли учень вписує відповідні слова до робочих зон, то проходить на наступний етап до іншої цифри над ними, хоча механіка виконання завдання залишається такою ж самою. Роль цієї вправи потрійна. Перш за все, вона перевіряє знання дитини кількісних та порядкових числівників. Друга – це завдання допомагає закріпити знання правопису числівників, які називають невеликі цифри. Третє значення цього завдання полягає у тому, що воно ілюструє розбіжності та схожість між кількісними та порядковими числівниками в різних випадках.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- впізнає серед слів числівники, ставить до них питання «скільки?», «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?»;
- правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою, форми родового відмінка числівників 50-80 та на позначення дат;
- ставить питання до кількісних і порядкових числівників;
- вживає правильні форми числівників для позначення часу;
- будує словосполучення з числівникам.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.