Екологія у світі

Учень/учениця:
— розставляє розділові знаки в простих ускладнених реченнях та між частинами складного речення, обґрунтовує їхнє вживання відповідними правилами;
— знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
— користується відповідними розділовими знаками в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення й мети висловлювання;
— правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат із тексту;
— вибирає прості, складносурядні або складнопідрядні речення, щоб відображати різну взаємодію між думками.

Учень/учениця:
— розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме й переносне значення слів і фраз із використанням контекстних підказок;
— порівнює типи лексики за сферами вживання;
— розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи з прочитання та змісту тексту, гнучко вибираючи з ряду можливих варіантів;
— демонструє розуміння образної мови, словосполучень і нюансів у значеннях слів;
— визначає, аналізує та інтерпретує фігури мовлення в контексті;
— узагальнює або конкретизує поняття й значення, добирає влучні слова та фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
— інтерпретує образну мову в контексті;
— розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів’їв;
— використовує зв’язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово.

Учень/учениця:
— розуміє суть понять «лексична норма», «лексичне значення слів», «лексична сполучуваність слів», «слово і контекст», «лексична помилка»;
— розуміє суть понять «порушення лексичної норми», «фразеологізми», «стилістичне забарвлення фразеологізмів»;
— пояснює загальні принципи класифікації словникового складу української мови;
— пояснює найпоширеніші випадки порушення лексичної норми;
— визначає роль і стилістичні можливості вивчених лексичних одиниць, комунікативно доцільно використовує їх у власному мовленні;
— визначає роль і доречність використання фразеологічних засобів мови, стилістичну функцію їх;
— розуміє відмінності між лексичними, фразеологічними синонімами; доречно використовує їх у тексті;
— усвідомлює відмінність між фразеологічними синонімами й антонімами;
— використовує лексичну синонімію як засіб виправлення невиправданих повторів, як засіб зв’язку речень у тексті;
— правильно й доречно використовує фразеологізми відповідно до стилістичного забарвлення їх.

Учень/учениця:
— з’ясовує суть понять «орфографічна норма», «орфограма», «орфографічна помилка», «орфографічний словник»;
— усвідомлює важливість дотримання орфографічної норми для сучасного компетентного мовця;
— знає правила українського правопису;
— виявляє й пояснює порушення орфографічної норми;
— працює з орфографічним словником;
— застосовує знання на практиці; 
— аналізує факти порушення орфографічних норм.

Учень/учениця:
— аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності; 
— порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
— робить висновки на основі спостережень;
— виділяє головне з-поміж другорядного;
— здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
— систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
— моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.