Учень/учениця:
— розставляє розділові знаки в простих ускладнених реченнях та між частинами складного речення, обґрунтовує їхнє вживання відповідними правилами;
— знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
— користується відповідними розділовими знаками в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення й мети висловлювання;
— правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат із тексту;
— вибирає прості, складносурядні або складнопідрядні речення, щоб відображати різну взаємодію між думками.
Учень/учениця:
— використовує загальновживані морфеми, як ключ до значення слова;
— використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів;
— змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова;
— розуміє й визначає значення спільнокореневих слів;
— використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їхнім злиттям, утворює нові слова цим способом.
Учень/учениця:
— з’ясовує суть понять «орфографічна норма», «орфограма», «орфографічна помилка», «орфографічний словник»;
— усвідомлює важливість дотримання орфографічної норми для сучасного компетентного мовця;
— знає правила українського правопису;
— виявляє й пояснює порушення орфографічної норми;
— працює з орфографічним словником;
— застосовує знання на практиці;
— аналізує факти порушення орфографічних норм.