Опис завдання
Паралельні форми чоловічого й жіночого роду
У вправі для 10 класу учні працюють з іменниками, які мають паралельні форми чоловічого й жіночого роду. Мета — навчитися розпізнавати такі слова в контексті та добирати інший родовий варіант.
Робота з реченням і письмова відповідь
Учень читає речення, позначає іменник, до якого можна дібрати паралельну форму, та записує її в називному відмінку. Завдання поєднує уважне читання з добором і точним записом іншої родової форми.
Закріплення знань про іменник
Така практика допомагає поглибити розуміння граматичного роду та помічати варіантні форми іменників у текстах. Учителі й батьки можуть використати вправу для закріплення теми на уроці або під час самостійного повторення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
— розуміє й пояснює функцію службових частин у лексичних конструкціях;
— розрізняє службові частини мови між собою;
— дотримується правил написання службових частин мови разом чи окремо;
— формує й використовує доконаний і недоконаний вид дієслова;
— змінює дієслова за часом, родом і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами;
— розрізняє й правильно використовує займенники, має уяву про розряди займенників, вживає їх у лексичних конструкціях;
— використовує загальновживані іменники, власні назви, відмінює іменники, виявляє близькі та протилежні за значенням, вживає їх у лексичних конструкціях;
— розрізняє й правильно вживає прислівники та прикметники;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прислівників;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прикметників, відмінює прикметники, правильно використовує їх за розрядами, вживає та розуміє лексичні конструкції з ними.
Учень/учениця:
— розуміє суть поняття «морфологічна норма»;
— усвідомлює зв’язок морфологічної норми з граматичним значенням і граматичними категоріями самостійних і службових частин мови;
— розрізняє морфологічні норми, пов’язані з особливостями класифікування, словозміни, вживання й поєднання різних частин мови в усному мовленні й на письмі;
— знає норми вживання самостійних та службових частин мови в усному та писемному мовленні;
— виявляє й аналізує порушення морфологічних норм;
— додержує правил написання відмінкових закінчень відмінюваних частин мови;
— користується словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння морфологічної норми.
