Різні слова української мови можуть відігравати зовсім різні ролі. Є такі, які на письмі передають числа і кількість предметів за допомогою літер, а не цифрами. Такі слова називаються числівниками, і належать вони до самостійних іменних частин мови. Вивчаючи числівники, важливо памʼятати, що вони бувають двох видів: порядкові та кількісні. Це розмежування базується на тому, що числівники можуть як називати певне число саме по собі, так і вказувати на порядок предметів при лічбі. У ході виконання цього завдання дитина буде вчитися впізнавати, коли йде мова про кількісний числівник, а коли – про порядковий. На екрані перед дитиною зображено кількох персонажів. Всі вони належать до однієї професії, і відрізнються одне від одного здебільшого за порядком: перший, другий і третій. Також є певний предмет, який треба передати у вказаній в завданні кількості. Отже, дитина має проаналізувати формулювання завдання і побачити, що числівник, який вказує на те, якому саме персонажу треба щось передати, є порядковим, тоді як цифра, яка передає кількість предметів - кількісним числівником. Зрозумівши це, дитина передає потрібному герою потрібну кількість обʼєктів, після чого переходить до наступного етапу, де виконує аналогічну дію, тільки з іншим завданням, новими персонажами та предметами.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.