Зовнішньо літери, які позначають на письмі голосні звуки не мають спільної риси, яка б їх відрізняла від тих, що позначають приголосні. Символ, який створений для написання кожного звуку унікальний, тож задля того, щоб зрозуміти, який саме звук позначається кожному коректному випадку, треба вивчити всі літери. У ході виконання цього завдання дитина повторює знання всіх літер. На екрані перед учнем міститься зображення двох дітей. Кожен з них тримає у руках аркуш з літерою. Одна з них голосна, а інша – приголосна. Дитина бачить завдання, яке міститься над зображенням і обирає ту літеру, яку треба. Після цього починається наступний етап вправи, де знову треба обирати між двома буквами, тільки тепер вже іншими. Важливо, що на новому етапі змінюються не тільки літери, а й завдання: так якщо на попередньому рівні учень мав знайти літеру, яка позначає приголосний, то на новому треба шукати - літеру, яка позначає голосний. Це різноманіття змушує дитину проявляти увагу, виконуючи завдання. І навіть якщо учень заплутається і припуститься помилки, завдання все одно продовжиться, і дитина перейде на наступний рівень. Таким чином кожна помилка – це не програш, а просто корисний досвід.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: знає та вміє розрізняти схожі та співзвучні звуки української мови.
Учень/учениця: розрізняє звуки за наявною кількістю голосу та м'якістю.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.