Більшість слів української мови належать до самостійних частин мови. Їхня особливість у тому, що вони мають лексичне значення, тобто коли людина їх промовляє, то повідомляє про щось, називаючи предмет чи дію, або описуючи їх. Зміна значення слів, що належать до самостійних частин мови, здійснюється за допомогою додавання або вилучення з їхньої структури літер. Навіть одна «зайва» буква може докорінно змінити значення слово. Це й треба зрозуміти дитині під час виконання цієї вправи. На екрані перед учнем міститься малюнок, який зображує певний предмет. Також є буква, що ставиться до чи після цього обʼєкту. Дитина, знаючи назву обʼєкту, просто підставляє до цього слова вказану букву – і в результаті слово повністю змінюється, зʼявляється назва іншого предмету чи явища. Таким чином ця вправа – класична гра з ребусами. Мета дитини – відгадати слово та вказати його з-поміж інших варіантів під малюнком, щоб перейти до наступного етапу, де буде новий ребус.
Учень/учениця: за підтримки з боку дорослих досліджує зв'зки між словами і нюанси в значеннях слів; розрізняє загальні об'єкти за категоріями (наприклад, форми, продукти), щоб зрозуміти поняття, які представляють ці категорії; демонструє розуміння найуживаніших дієслів і прикметників, пов'язуючи їх з їхніми протилежностями (антонімами); виявляє зв'язки в реальному житті між словами і їхнім використанням.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.