Деякі слова української мови прямо наслідують ті звуки, що видають звірі у природі. Наприклад, «гав-гав» собачки або «няв-няв» кішки. Особливість цих слів полягає у тому, що вони містять склади, які повторюються, а відтак пишуться через дефіс. Тема тварин та природи зажди була для будь-якої дитини особливо цікавою, тож ознайомлення зі складами, що повторюються, найкраще робити саме через цю тему. На екрані перед учнем зображено малюнок. Він досить багатоскладовий, хоча й виконаний у мінімалістичному стилі: зображення тваринки на тлі поля. Під малюнком є кілька варіантів того, які саме звуки вона, ця тваринка, видає. Учень також бачить і особливі кнопки біля кожного такого вигуку. Натиснувши на них, він має змогу прослухати ці слова. Отже, завдання, що ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоб вибрати те слово, яке відповідає зображеній істоті. Коли учень це робить, то проходить до наступного етапу, де на галявині зʼявиться вже інша тваринка. Звуки також, звісно, постійно змінюються.У цьому завданні дитина легко і ненав'язливо запамʼятовує принцип утворення складів.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: демонструє володіння правилами письма, пунктуації та вимови; використовує великі літери для першого слова в реченні; розпізнає і називає знаки пунктуації; вміє писати літери для позначення приголосних і голосних звуків; говорить по літерах прості слова, опираючись на знання звуків, що їм відповідають.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.