Якщо склади виступають в якості будівельного матеріалу для слів, як і літери, значить, учень може не тільки використовувати їх для доповнення або відновлення конструкцій, де певні елементи пропущені. Дитина може сама створювати слова за допомогою складів. Саме цьому й присвячено цю вправу. На екрані перед учнем зображено два слова. Біля кожного є ілюстрація, що зображує названий предмет. Дитина аналізує зображення, бачить, з яких складів побудовані слова. Над ними є порожні поля. Учень має взяти по першому складу з кожного слова і зробити з них нове, третє, додавши ці склади у порожні поля у правильному порядку. Це завдання має потужний ігровий аспект і є своєрідним ребусом, адже над порожніми ланками є ще один малюнок, що зображує обʼєкт, назву якого дитина і має збудувати. При цьому у завданні конкретно вказано, які саме склади з двох слів має брати учень - два перших. Ще однією важливою підказкою для учня є те, що потрібні склади завжди виділяються одним кольором. Коли ж учень робить свій вибір та переміщує необхідні елементи до порожніх зон, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічну вправу, тільки слова, як і малюнки, будуть вже інші.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: демонструє володіння правилами письма, пунктуації та вимови; використовує великі літери для першого слова в реченні; розпізнає і називає знаки пунктуації; вміє писати літери для позначення приголосних і голосних звуків; говорить по літерах прості слова, опираючись на знання звуків, що їм відповідають.
Учень/ учениця: розрізняє поняття "літера", "звук", "склад", "слово", "речення".
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.