Приголосні звуки в українській мові становлять переважну більшість. Причина цього явища полягає у тому, що відмінності між звучанням диктуються варіантами артикуляції і подання голосу чи шуму, і тут у приголосних набагато більше варіантів для різноманіття, ніж у голосних. Тому не дивно, що приголосних більше. І майже кожен звук представлений на письмі своєю буквою. Але є серед них особлива – буква «щ». Вона завжди передає два звуки: «шч», і звучить твердо. Хоча при швидкій вимові вони зливаються у один звук, правильно все ж їх розділяти під час розмови. Завдяки цій вправі дитина повторює правильну вимову цієї букви і водночас запам'ятовує її вигляд. На екрані перед учнем міститься віршик, певна частина слів якого починається або має у собі цю літеру. Дитина прослуховує віршик, чуючи правильну вимову літери «щ», після чого має натиснути на всі слова, які цю букву містять. Коли учень це зробить, то перейде на наступний етап. Там буде новий віршик з літерою «щ», але спосіб виконання завдання буде таким самим.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: демонструє володіння правилами письма, пунктуації та вимови; використовує великі літери для першого слова в реченні; розпізнає і називає знаки пунктуації; вміє писати літери для позначення приголосних і голосних звуків; говорить по літерах прості слова, опираючись на знання звуків, що їм відповідають.
Учень/учениця: знає та вміє розрізняти схожі та співзвучні звуки української мови.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.
Учень/ учениця: розрізняє поняття "літера", "звук", "склад", "слово", "речення".
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.