Використовуючи мову для повсякденного спілкування, люди діють і за допомогою приголосних звуків, і за допомогою голосних. Проте між ними є суттєві відмінності. Адже голосні звуки творяться тільки голосом, а на їхню вимову впливає, здебільшого, тільки оформлення губ і, власне, спосіб застосування голосових зʼязок. Тоді як для творення приголосних використовується весь набір артикуляційних інструментів людини: зуби, альвеоли, язик, губи тощо. Це впливає на характер вимови. Голосні звуки можна тягнути скільки завгодно, і при бажанні їхнє звучання можна зберегти однаковим у будь-який момент мовлення. А от приголосним ця якість не властива. У ході виконання цієї вправи дитина буде розділяти приголосні і голосні, як користуючись памʼяттю, так і за допомогою цих рис, характерних для кожного типу звуків. На екрані перед дитиною зображено слово, яке називає явище чи предмет, пов'язаний зі спортом. Цей предмет зображено у вигляді малюнка поряд з літерами, аби посили цікавість учня до завдання. Дитина має вказати всі літери, які передають на письмі приголосні звуки. Зробивши це, учень проходить далі, на новий рівень, де буде виконувати аналогічну дію, але вже з новим словом.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: розрізняє звуки за наявною кількістю голосу та м'якістю.
Учень/учениця: знає звуки, літери та алфавітні назви літер та вмє їх розрізняти.
Учень/учениця: має широкий словниковий запас, добирає точні слова відповідно до ситуації; знає основні назви предметів, ознак, явищ, подій.