Опис завдання
Апостроф використовується для того, щоб не дозволити йотованому голосному помʼякшити приголосний звук, що знаходиться перед ним. При цьому йотований зберігає свій компонент «й», відтак при вимові звучать обидва ці компоненти, тоді як приголосний звучить твердо. Випадків використання апострофів не так багато, проте слова, де вони є, входять в активну лексику, вони досить популярні і часто вживаються у щоденному спілкуванні, тож вивчити більшість з них важливо. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем міститься речення. Деякі слова в ньому є неповними – у них бракує тієї частини, в якій є йотований голосний. Учень читає це речення вголос. Якщо це потрібно, то вмикає звукову кнопку, що знаходиться над фразою. Коли дитина натискає на неї, то чує, як це речення звучить, в тому числі і неповне слово. Під реченням є кілька варіантів закінчення цього слова. Один включає апостроф, інший – лише йотований голосний. Є також варіанти, де є лише «й», або «й» та інший голосний, який дитина може почути. Учень вибирає правильний варіант в залежності від того, чи дійсно у цьому слові потрібен апостроф. Спочатку учень орієнтується за звучанням речення у звуковій кнопці, проте з часом приходить розуміння того, коли саме апостроф потрібен, а коли – ні.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- виконує усно звуковий і звуко-буквений аналіз слів та будує звукові моделі слів з 5-8 звуків, в тому числі з подвоєними, м’якими, пом’якшеними приголосними, диграфами, дифтонгами і апострофом;
- виконує аналітико-синтетичні і конструктивні дії зі словами, як то: заміна, додавання, вилучення одного зі звуків слова з метою відновлення слова або зміни його значення.
Учень/учениця:
- правильно читає абетку, знає абеткові назви букв, відновлює пропущені літери та/або знаходить за записом потрібні літери в абетці;
- розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
