Прислівʼя є незамінною частиною української культури. Деякі з них є прадавніми, їхня форма та образи сягають багато столітньої давнини. Інші виникли відносно недавно, проте і вони всосали мудрість поколінь та мають велике значення. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься доповнювати прислівʼя та приказки, які повʼязані з Україною та її культурою. На екрані перед учнем міститься текст прислівʼя – нового для кожного наступного етапу вправи. Воно не просто дає певний життєвий урок, а стверджує ті чи інші національні цінності, важливі для нашого народу. У тексті приказки може бути згадано про той чи інший важливий символ, наприклад «Без верби та калини нема України». Текст прислівʼя є неповним – у ньому пропущено, як мінімум, одне слово. Варіанти містяться під прислівʼям. Дитина має вибрати потрібне слово, після чого воно зʼявиться на своєму місці, і приказка відновить свою первинну форму, а відтак – і значення. Вибір свій дитина має зробити за двома категоріями. Перша – лексична: пропущено саме значуще слово, яке має значення для змісту приказки. Дитина має зрозуміти цей зміст і здогадатись, який з варіантів підходить. Друга категорія – граматична. Правильне слово підходить до приказки, співпадаючи з іншими за родом, числом, відмінком, часом або іншими категоріями, які там є. Кожна приказка супроводжується якісними ілюстраціями для посилення образності тексту.
Учень/учениця:
- доповнює речення 1-2 словами за змістом, вибираючи із запропонованих або за поданими питаннями.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.