Опис завдання
Текст – наступний рівень висловлювання після речення. Так само, як речення будується зі слів, так і текст будується з речень. Він, текст, мусить мати загальну тему та ідею висловлювання, адже має бути цілісним. Звісно, кожне речення є завершеним повідомленням, але всі разом, розміщені й також у правильному порядку, вони утворюють одну, цілісну та досить об’ємну структуру тексту. І так само, як всі слова речення мають бути на своїх місцях, так і серед речень тексту не має бути зайвих. У ході виконання цього завдання дитина тренується знаходити та виділяти зайві речення. На екрані перед дитиною міститься текст – новий для кожного наступного етапу завдання. Цікаво, що текст, котрий є наступним рівнем синтаксису після речення, може мати різний об’єм – і два речення, і двадцять два є текстами, просто різними за розмірами. У цій вправі школяр стикнеться з досить невеликими текстами, однак, більшими, ніж просто два-три речення. Дитина читає кожен текст, знаходить загальну думку, тему та ідею. Одне з речень сильно виділяється з-поміж інших. Воно, як бачить дитина, знаходиться не на своєму місці: його тема зовсім не пов’язана з тим, про що говориться у сусідніх реченнях, описані герої не пов’язані з персонажами інших фраз тощо. Це речення школяр і має вибрати. Взагалі, текст складається згідно із смаками та стилем автора, тож визначити зайве речення можна лише у випадку, коли воно дійсно зовсім не пов’язане з іншими. Відтак, попри те, що дитині доведеться опрацьовувати досить великий об’єм інформації, однозначність того, яке речення є зайвим, є безсумнівною. А це в свою чергу полегшує виконання завдання. Коли учень переходить на новий етап, то бачить перед собою новий текст. Де треба також знайти зайве речення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- вибирає із запропонованих потрібний заголовок до тексту підручникового типу;
- визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень);
- виявляє межі речень за графічними орієнтирами.
Учень/учениця:
- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- розуміє наявність та дотримується абзаців у процесі опрацювання текстів;
- використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті;
- удосконалює навчальні тексти, усуваючи лексичні повтори шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням і ті, що були вжиті раніше;
- відновлює навчальний деформований текст, який складається з 3-4 речень.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- читає вголос доступні тексти цілими словами;
- переказує прочитаний текст з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
- висловлює своє ставлення до подій, персонажів тексту.
Учень/учениця:
- виділяє у предметах, мовних одиницях головні і другорядні ознаки;
- встановлює тотожність, схожість і відмінність між кількома предметами, мовними одиницями чи явищами;
- виконує логічне групування предметів, мовних об’єктів (за видовими і родовими ознаками, вилучає «зайвий» серед чотирьох-п’яти однорідних);
- встановлює логічну послідовність викладу подій;
- переносить знання і способи діяльності в нову ситуацію.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
