Хто зайвий?

При опрацюванні нової теми одного завдання замало. Одне завдання лише ознайомить дитиною з новою темою, але не дасть достатньо практики у використанні нового набору вмінь або для того, щоб краще навчитись оперувати отриманими раніше знаннями. Саме тому для вивчення сполучників – службових слів, які вельми відрізняються від інших частин мови, необхідно пройти кілька подібних вправ. Проте лише якщо вони будуть відрізнятись за механікою виконання та особливостями оформлення, ці завдання залишаться цікавими, а це необхідно для збереження зосередженості дитини на цій темі. На екрані перед учнем міститься набір слів. Кожне зображено на своєму плакаті, а всі плакати тримає група персонажів. Дитина аналізує ці слова, після чого вибирає зайве. Яке саме є зайвим, учень має зрозуміти сам, проте принцип виділення завжди один і той самий. Наприклад, серед слів на плакатах персонажів лише одне є сполучником. Інші або належать до самостійних частин мови, або є прийменниками або ж частками – а значить спосіб їх використання і функції цих слів відрізняються від того, з чим повʼязаний сполучник. Завдяки попереднім вправам дитина вже знає, що кількість літер у слові ще не дає можливості впевнено стверджувати, чи є воно самостійним, чи все ж належить до службових. Як саме їх розділяти дитина теж вже вміє – треба поставити питання, і слово, з якими це зробити не вдасться, належить до службових частин мови. Нарешті, сполучники відрізняються від інших роллю, яку вони грають – обʼєднуюють, розділяють або протиставляють слова та речення. Отже це завдання підсумовує отримані раніше знання про те, як впізнати сполучник.