Апостроф, як знає учень з попередніх завдань, є спеціальним символом, що використовується для того, аби передати на письмі відсутність взаємодії між йотованою голосною та приголосним, що стоїть перед нею. Якщо є апостроф, то «й» не переходить на цей приголосний, не помʼякшує його, а при вимовлянні йотована зберігає обидва компоненти. Відтак необхідно памʼятати, як саме апостроф переносить, аби його не проґавити. Апостроф переносити можна, адже він досить часто стоїть якраз між складами, а по складах і відбувається перенос. Проте варто памʼятати, що під час виконання цієї дії апостроф залишається на попередньому рядку разом з приголосним, а не йде на наступний до голосного. Відтак слово не може початись з апострофа на новому рядку, навіть якщо воно є частиною перенесеної структури. На екрані перед учнем міститься кілька варіантів слів з апострофом. Один або два з них є правильними, інші – ні. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб виділити деякі з них – ті, що вказані у завданні. Відтак дитина має орієнтуватись саме на завдання, формулювання якого вказано над словами. Коли учень виділяє всі варіанти переносу одного слова, які треба, то проходить на наступний етап вправи.
Учень/учениця:
- переносить частини слів з рядка в рядок по складах;
- переносить частини слів з рядка в рядок за правилами переносу слів зі збігом двох і кількох приголосних звуків, з літерами "й" та "ь" у середині слів, із буквосполученнями "дж", "дз", "йо", "ьо", з апострофом, з подвоєними приголосними;
- не розриває злиття приголосного з голосним при перенесенні частини слова з рядка в рядок;
- переносить слова з подвоєними приголосними відповідно до правил.