Переносимо слова зі сполученнями "дж", "дз"

Сполучення букв «дж» та «дз» є особливими в українській мові. Хоча ці дві літери і є досить самодостатніми, а також передають на письмі вони досить типові приголосні звуки (котрі теж вживаються нарізно у багатьох словах), саме названі вище структури є чимось цільним. Тобто дві букви «дж» та дві букви «дз» згідно з правилами української мови передають на письмі один відповідний звук. Оскільки звук один, то слова, де є цей збіг приголосних під час переносу мають певні обмеження ,а саме – не можна розділяти «дз»  та «дж», і вони мають під час переносу залишатись у одній строчці – верхній або нижній. У ході виконання цього завдання дитина запамʼятає твердо це правило. На екрані перед учнем міститься дві робочі зони, котрі нагадують класні шкільні дошки. Між ними – малюнок того предмету ,назва якого містить це подвоєння приголосних, один з двох типів. На кожній дошці написано по одному варіанту того, як ці слова розділяються. Дитина має вибрати правильний – той, де слово під час переносу не розділяє «дж» або «дз». Саме на ту дошку дитина і має перенести зображення предмету, що називається даним словом. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап завдання ,де механіка виконання вправи буде такою самою, хоча слово буде вже іншим. Загалом таких слів в українській мові небагато, відтак дитина, рухаючись між етапами завдання, вивчить більшу частину з них. Крім того, читаючи ці слова вголос, учень сам переконається у тому, як два звуки («д» та «з в одному випадку та «д» та «ж» в іншому) зливаються в один.