Попередні завдання мали на меті дати дитині розуміння теми фразеологізмів, навчити її впізнавати такі специфічні мовні структури. Після цього наступний крок у оволодінні даною темою – це утворення влучних сталих виразів, чим і займеться дитина у ході виконання даного завдання. На екрані перед учнем міститься своєрідна мовна рівність, утворена на кшталт математичній. У центрі знак рівності, а по різним його сторонам словосполучення. Одне, котре є цілком повним та завершеним, використовує слова (або навіть одне слово) у прямому значенні. По іншу сторону від знака рівності знаходиться фразеологізм, в якому бракує одного із елементів. Доти, доки цей вираз є неповним, його значення повністю відрізняється від значення слова чи словосполучення, яке використане у прямому значенні. Щоб утворити фразеологізм, необхідно підібрати елемент, якого бракує, та перенести його у порожню клітинку. Тоді специфічна комбінація слів набуває іншого значення, яке повністю відповідає рівності. Важливо, що слово, якого бракує, не вказане за допомогою літер. Натомість дитина працюватиме з малюнками, на яких зображено різних істот, предмети, явища тощо. Ілюстрації використовуються за рядом причин. По-перше, вони значно урізноманітнюють вправу – учню цікавіше працювати саме з такими обʼєктами, ніж лише зі словами. По-друге, дитина має виконати кілька операцій: взнати назву всіх малюнків, які служать варіантами для утворення фразеологізму, вибрати потрібний методом підставляння, і вже після цього – перемістити потрібний малюнок до порожньої клітинки. А така ускладнена послідовність дій стимулює концентрацію учня, тож він краще запамʼятає значення сталих виразів, які сам допоміг утворити.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме і переносне значення слів і фраз з використанням контекстних підказок.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.