Тексти надзвичайно різноманітні. В принципі, будь-який набір з кількох речень, що мають спільну ідею, можна назвати текстом, що робить цю мовну одиницю однією з найбільш багатих. За метою використання тексти групуються за трьома видами: розповіді, описи та роздуми. Характер текстів повністю відображається у цих назвах. Розповідь – це текст, що повідомляє про щось, наприклад, про певну подію чи ситуацію, свідком якої є мовець, тобто автор тексту. Опис – це кілька речень, які присвячені опису предмета чи явища. Роздум містить у собі специфічні конструкції, які розкривають внутрішній світ мовця та його ставлення до тої чи іншої теми. Оскільки тексти навіть в межах одного виду надзвичайно різні, вміння визначити, до якого саме виду належить той чи інший текст, є не таким вже й простим в опануванні, але важливим для більш впевненого володіння цими мовними конструкціями. Дане завдання присвячене тренуванню цього вміння. На екрані перед дитиною міститься текст – новий для кожного наступного етапу вправи. При цьому речення у ньому знаходяться в хаотичному порядку – принаймні спочатку. До того, як визначити вид тексту, його треба відновити, тобто перемістити речення так, аби вони утворювали цілісне повідомлення: спочатку зачин, потім розвиток думки і, нарешті, узагальнююче закінчення. Тільки після того, як текст стане цілісним та передаватиме певну ідею, дитина зможе визначити його вид, вибравши один з трьох варіантів, які знаходитимуться під текстом. Коли учень це зробить, то пройде на наступний етап завдання. Важливо, що кожен текст супроводжується набором ілюстрацій, на яких зображується те, що в тексті йдеться.
Учень/учениця:
- вибирає із запропонованих потрібний заголовок до тексту підручникового типу;
- визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень);
- виявляє межі речень за графічними орієнтирами.
Учень/учениця:
- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- розуміє наявність та дотримується абзаців у процесі опрацювання текстів;
- використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті;
- удосконалює навчальні тексти, усуваючи лексичні повтори шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням і ті, що були вжиті раніше;
- відновлює навчальний деформований текст, який складається з 3-4 речень.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- читає вголос доступні тексти цілими словами;
- переказує прочитаний текст з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
- висловлює своє ставлення до подій, персонажів тексту.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.