Аудіювання може приймати різні форми. Цей спосіб перевірки мовних навичок зазвичай виглядає так: вчитель читає текст, а учень слухає його, щоб потім написати переказ. Дитина може інколи робити план до тексту, інколи має просто слухати його від початку до кінця. В залежності від конкретного випадку вчитель може обговорювати з учнями у класі текст після того, як прочитає його або ні. Проте здебільшого аудіювання означає саме письмовий переказ тексту. У ході виконання цього завдання дитина займатиметься іншим. Замість повноцінного переказу учень має лише відповісти на одне питання та вибрати один з двох варіантів відповіді на інше. На екрані перед дитиною міститься каркас для відповіді: є порожня робоча зона, куди треба вписати відповідь на питання. Вона розділена на клітинки за кількістю літер у слові-відповіді, тож сама вона і є підказкою для учня. Питання задає персонаж, тож у дитини складається враження діалогу, що посилює цікавість до виконання вправи. Під каркасом слова є два варіанти відповіді вже на друге питання. Над цією конструкцією – кнопка, натискання на яку і викликає відтворення тексту. Дитина може прослуховувати його стільки разів, скільки треба – ніхто її не квапить і не обмежує. Важливо, що формат виконання різний. З одного боку дитина вибирає серед варіантів одну правильну відповідь, тоді як на інше питання учень вводить відповідь сам. Це стимулює концентрацію на тексті і розвиває навичок сприйняття усного мовлення так само ефективно, як і його, тексту, переказ. Коли дитина виконає всі завдання, які перед нею поставлені на рівні, то пройде на наступний етап, де буде новий текст і подібний набір елементів для його опрацювання.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.