Вписуємо склади, яких не вистачає

Робота зі складами є водночас і більш складною, ніж з окремими літерами, і разом з тим і більш цікавою. Це стосується і вправи, у ході виконання якої необхідно відновити слово, знаючи тільки один-два склади, що до нього входять. Саме таким є й це завдання. На екрані перед учнем міститься текст загадки – нової для кожного наступного етапу вправи. Поряд з нею є малюнок, на якому зображується загаданий предмет чи персонаж. Наявність як текстового блоку інформації, так і малюнка, що його супроводжує, повʼязане зі складністю механіки виконання вправи. Справа в тому, що під загадкою міститься частина слова-відгадки, проте у ньому лише один склад є в наявності. Всі інші дитина має вписати самостійно. Звісно, для цього потрібно відгадати це слово. Коли учень робить це та згадує, які саме склади треба вписати у порожні клітинки, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде відгадати іншу загадку подібним чином. Рухаючи між рівнями вправи, дитина поступово розуміє, наскільки велику роль у слові грають склади. Якщо у назві предмета бракує лише однієї літери або ж лише одна є зайвою, то зрозуміти, яким це слово має бути та що воно означає, неважко. Проте якщо один-два склади є пропущеними, то вгадати чи впізнати слово стає надзвичайно складно. Отже дитина має орієнтуватись саме на текст загадки, відтак і вправа перетворюється на гру, втім важливу і з точки зору науки про мову, адже у ході її виконання дитина краще запамʼятовує розподілення слів на склади.