Загадки – одна з найбільш древніх інтелектуальних ігор, які входять до складу традиційних фольклорних мотивів – тобто вони настільки старі та популярні, що є частиною народної культури. У ході виконання цього завдання дитина шукатиме відповідь на загадки, проте використовуватиме для цього не лише логіку та знання про навколишній світ, а й загалом – знання про мову та словотвір. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься текст нової такої загадки. Учень уважно її читає, розуміючи як сюжет, так і те, про що у загадці йде мова. Важливо, що в центрі екрані знаходить відгадка у вигляді анаграми. Тобто це структура, яка містить повний набір літер, які входять до складу слова-відповіді, але в іншому порядку складів чи поодиноких літер. Тож дитина має не лише зрозуміти, яка має бути відповідь на загадку, а й утворити її на основі цього набору букв. Отже загадка і анаграма виступають в якості взаємодоповнюючих одне одного елементів. Це означає, що для анаграма може допомогти зрозуміти загадку, а її текст в свою чергу – правильно перемістити літери. Власне, це і треба зробити, щоб переміститись на новий етап завдання – поміняти місцями букви так, щоб утворилось потрібне слово. При цьому вони були заплутані таким чином, що дитина працюватиме здебільшого з морфемами, тобто окремими значущими частинами слова, а не просто з літерами, які знаходяться не в правильному порядку. Це дозволить краще зрозуміти, що, скажімо, префікс має бути саме перед коренем, а не після, а суфікс – навпаки.
Учень/учениця:
- правильно читає абетку, знає абеткові назви букв, відновлює пропущені літери та/або знаходить за записом потрібні літери в абетці;
- розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву.
Учень/учениця:
- перелічує (до шести) голосні звуки і записує (до десяти) букви на їх позначення;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння голосні звуки;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння приголосні звуки;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні;
- відрізняє на слух правильне вимовляння слів із дзвінкими приголосними звуками в кінці слова і складу перед глухим;
- відрізняє на слух правильне вимовляння, читає і записує слова з апострофом.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.