Існує кілька різновидів слів, які привертають увагу незвичністю своєї будови. Після того, як учень познайомився з морфемним складом слова та навіть навчився працювати з деякими видами морфем, необхідно нагадати учню, що вивчення мови – це цікаво і навіть весело, якщо підійти до цього процесу з творчістю. Наприклад, вивчаючи особливі слова, яким присвячена ця вправа. На екрані перед дитиною міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. У ньому завжди є одне слово, яке читається як у звичайному (тобто зліва направо), так і у зворотному (тобто справа наліво) порядку однаково. Цим воно відрізняється від всіх інших, адже більшість слів при зворотному читанні повністю втрачають сенс – не лише тому, що префікси й суфікси міняються місцями, що недопустимо, а й тому, що втрачається правильний порядок літер, такий потрібний для встановлення лексичного значення слова. Отже дитина шукає у реченні слово, яке, на відміну від інших, читається однаково у будь-якому порядку, після чого виділяє його – щоб пройти на наступний етап завдання. Загалом таких слів дуже мало, тож, рухаючись між етапами вправи, дитина познайомиться якщо не з усіма такими словами, то з абсолютною більшістю, наявних в українській мові. Ця вправа має посилити цікавість дитини до її вивчення і показати, що у різноманітті цікавих випадків морфемного складу слова трапляються й зовсім нетипові слова, що здатні як мінімум заінтригувати.
Учень/учениця:
- правильно читає абетку, знає абеткові назви букв, відновлює пропущені літери та/або знаходить за записом потрібні літери в абетці;
- розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву.
Учень/учениця:
- перелічує (до шести) голосні звуки і записує (до десяти) букви на їх позначення;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння голосні звуки;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння приголосні звуки;
- впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні;
- відрізняє на слух правильне вимовляння слів із дзвінкими приголосними звуками в кінці слова і складу перед глухим;
- відрізняє на слух правильне вимовляння, читає і записує слова з апострофом.
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").