Прикметник – це самостійна частина мови, яка означає ознаку предмета, описує його якості, а також відповідає на питання «який?» і «чий?» з усіма його граматичними формами; має категорії іменника: рід, число та відмінок; крім того, деякі прикметники можуть мати порівняльний ступінь. Всі ці прикмети є тим, за допомогою чого можна відрізнити прикметник серед інших слів, а саме цим займатиметься дитина у ході виконання даного завдання. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного етапу завдання. Воно супроводжується ілюстраціями, що сюжетно повʼязані з тим, про що йдеться у тексті. У цьому реченні є один прикметник, і саме його має знайти дитина. Учень читає текст і аналізує його, шукаючи слово, котре описує предмет, називає його ознаку, або означає, що він комусь належить. Для цього учень має добре знати всі основні риси прикметника, а також те, як виглядають слова, що належать до цієї частини мови, тобто, які типові морфеми використовуються при їхньому творенні, як вони змінюються при відмінюванні. Крім того, учень має також і знайти іменник, аби повʼязати його з прикметником і переконатись у тому, що вони узгоджені або просто повʼязані певним лексичним чином. Коли дитина натискає на слово, яке вважає прикметником, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічні дії. Прикметник там буде іншим, але головне – в новому реченні зміниться і граматичне значення цього слова, наприклад, воно буде вже у множині або у родовому, а не у називному відмінку.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова, які називають ознаки, знає термін "прикметник" і розуміє його значення;
- правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа;
- добирає до зображення відомого предмета відповідні ознаки;
- змінює прикметники за числами;
- утворює словосполучення іменників із прикметниками;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- характеризує речення за його основними ознаками;
- розрізняє на слух завершене і незавершене речення;
- виділяє на слух окремі речення у висловлюванні.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
-розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за їх тлумаченням, розуміє ступені порівняння прикметників;
- змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні);
- розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця:
- створює, розширює доповнює і перегруповує речення;
- виявляє головні члени речення, розрізнює завершені і незавершені речення;
- відрізняє речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, окличні).
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.