Антонімія – мовне явище, яке означає, що подані слова мають протилежне значення. Антонімія властива для більшості самостійних слів української мови, адже як серед іменників, так і серед дієслів (і відповідних груп) можна знайти слова, які б протиставлялись одне одному. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з антонімією у прикметниках. Отже, як вже було згадано вище, антоніми – це слова, які мають протилежне значення. Відповідно, вони формують пари антонімів. Важливо пам’ятати, що їхнє значення не просто має бути далеким одне від одного, а саме протилежним. Це відрізняє антонімію від синонімії, де слова подібні за значенням, хоча й не повністю тотожні – а тому утворюють не пари, а цілі ряди. На екрані перед школярем на кожному етапі міститься новий набір слів. Всі вони різні, але всі – прикметники. Граматично, тобто за числом, родом та відмінком, вони тотожні, тож лише за лексичним значенням і доведеться орієнтуватись. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб вибрати серед цих слів пару антонімів. Ця пара лише одна на кожному рівні. Всі інші слова можуть бути або зовсім не пов’язаними з ними, або ж мати зв’язок з одним із них. Важливо пам’ятати, що антонімія вимагає певної точності. Якщо є пара синонімів, до одного з яких підібрано антонім, то другий синонім навряд теж є антонімом до поданого слова. Тож дитині, виконуючи цю вправу, треба бути досить уважною. Всі слова нанесені на малюнки. Їх і виділяє дитина. Коли школяр виділить потрібні малюнки із словами-антонімами, то пройде на наступний етап. Там як слова, так і малюнки (різноманіття яких додає цікавості цій вправі) будуть вже іншими, новими.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова, які називають ознаки, знає термін "прикметник" і розуміє його значення;
- правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа;
- добирає до зображення відомого предмета відповідні ознаки;
- змінює прикметники за числами;
- утворює словосполучення іменників із прикметниками;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
-розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за їх тлумаченням, розуміє ступені порівняння прикметників;
- змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні);
- розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.